Цього року освітянська родина Звенигородщини зазнала важкої втрати -перестало палати і битися серце взірцевого педагога, талановитої поетеси, щедрої душею жінки, берегині духовних і матеріальних цінностей Любові Михайлівни Білозерської.

На знак великої пошани і вдячності 4 листопада 2016 року у районному будинку культури міста Звенигородки  відбувся вечір пам'яті Любові Білозерської.

Понад 40 років Любов Михайлівна працювала в Стецівській школі спочатку вчителем, потім заступником директора з виховної роботи, а з 1992 по 2013 рік - директором закладу. За сумлінну працю була нагороджена чисельними відзнаками, стала спеціалістом вищої категорії, учителем-методистом, Заслуженим учителем України, відмінником освіти України, лауреатом премії імені Народного Учителя Олександра Антоновича Захаренка. Двічі була делегована на з’їзди освітян України. Її ім’я занесено в Золоту Книгу історії України.

Із світлими спогадами та словами вдячності про колегу та близьку людину виступили голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» Олена Фещенко, голова обласної ради ветеранів педагогічної праці Тамара Пальтова, Заслужений учитель України Раїса Бойко, Заслужений працівник освіти, директор Шевченківської школи-інтернату Ліна Терещенко, голова Райкому профспілки працівників освіти Тальнівщини  Людмила Нестругіна, голова Райкому профспілки працівників освіти і науки Звенигородщини Майя Бойко.

Заснована Любов Михайлівною у 1988 році Мала академія народних мистецтв стала  універсальним інструментом, який сприяв відновленню втрачених зв’язків між поколіннями українців.

Члени МАНМ під керівництвом Любові Михайлівни збирали, фіксували, класифікували, відтворювали народнопісенний репертуар, записаний в селі, шукали і упорядковували етнографічні матеріали, складали сценарії відтворюваних свят і обрядів, були учасниками благодійних концертів, оглядів-конкурсів, оволодівали навичками народних ремесел (серед яких вишивка, витинанка, лозоплетіння, гончарство, килимарство, аплікація соломкою тощо), організовували вечори, зустрічі з відомими діячами українського мистецтва, народними майстрами, відтворювали у безпосередньому дійстві свята та обряди.

         З досвідом Л.М. Білозерської приїздили ознайомлюватись люди не тільки з Черкащини і навіть не тільки з України. Про Стецівську Малу академію та її відданого своїй справі відродження української національної культури керівника неодноразово писала районна, обласна та центральна преса. В школі гостинно відчинені двері Тарасової світлиці й етнографічного музею, з любов’ю створених учителями, учнями та їхніми батьками, які стали справжніми осередками народознавчої культури, центрами виховної роботи для школи та села.

         Із щирою вдячністю та щемними спогадами про спільну педагогічну роботу виступили колеги Любові Михайлівни: учителі української мови та літератури Ганна Недашківська,  Світлана Савчук, Таміла Васькевич, педагоги Стецівської школи Марія Стаднійчук, Лідія Шинкаренко, Людмила Бевз.

У світ  вийшло три збірки поезій авторки: «Хвала сонцю», «З молитвою про Україну», «Пора розплаканих дощів».

Із захопленням поетичним талантом Любові Михайлівни поділились керівник районного літературно-мистецького об’єднання «Звенигора», член Спілки письменників України Людмила Солончук та директор музею-садиби Василя Чорновола, поет Василь Стрижиус.

Любов Михайлівна залишила на землі високий духовний спадок і вічну пам’ять про незгасну свічу її гарячого серця. Її життя, діяльність, творчість, ставлення до держави, до людей завжди будуть прикладом для нащадків. Цього року райкомом профспілки працівників освіти і науки Звенигородського району засновано щорічну премію імені Любові Білозерської, яка буде присуджуватись педагогам, що досягли високих результатів у справі виховання духовності, розвитку гуманістичних почуттів учнівської молоді.