Минулої суботи в Національному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка» відбулась презентація виставки художніх полотен випускниці 2006 року Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату Оксани Четверікової.

Для когось презентація – це вже давно добре знайоме буденне слово, а для нас – це ще одна віха в історії життя нашої школи-інтернату. Адже звітується про результати своєї роботи ще одна зірочка школи, гордість і радість школи. 

Оксана Четверікова – виховане, ввічливе, старанне дитя. Навчалась гарно, над усе любила малювати. 

В своїх картинах передає красу рідного Шевченкового краю, живе красивим, духовно багатим життям, що є ще одним прикладом, як людина мрію перетворює в дійсність.

Нелегка доля випала нашій Оксанці, залишивши її сиротою ще змалечку, але вона завжди буде найяскравішим прикладом жіночої стійкості, витривалості, людяності.

По закінченні школи вступила в Уманський державний педагогічний університет ім.П.Г.Тичини на мистецько-педагогічний факультет за спеціальністю «Образотворче мистецтво та соціальна педагогіка». За час навчання активно займалася науковою діяльністю та брала участь у Всеукраїнських наукових конференціях. Ще навчаючись в університеті, представила глядачам свою першу виставку картин у бібліотеці Городищенського Будинку культури. В 2010 році в Національному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка» відбулась персональна виставка «Думки, що приречені на волю серця». Пізніше вирішила змінити навчальний заклад і вступила на 5 курс Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва за фахом  монументальний живопис. Потім була магістратура у Львівській національній академії мистецтв, яку закінчила з відзнакою та отримала фах «Живописець, науковий дослідник, викладач».

Нині  активно займається втіленням своїх творчих планів і амбіцій через власний проект CHETVERIKOVA-ART. Ділиться з глядачем простими істинами в картинах, які  створює для того, щоб у світі стало трішки більше доброти і віри в прекрасне, яке завжди поруч з нами, варто лише придивитись.

На презентацію прийшли учні, вчителі школи-інтернату, Оксанчині друзі, однокласники, односельці. Щирі, теплі, сердечні слова вітання приймала іменинниця від ведучої цього святкового дійства Л.М.Шевченко, генерального директора Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», заслуженого працівника  культури України, директора школи-інтернату Л.Д.Терещенко, від учителів образотворчого мистецтва Олійник Л.В., Демченка І.М., Гаврильченко Т.В., які відразу запримітили дар Божий у дівчинки (Оксанка прийшла до нашої школи у 7 клас в 2001 році) до малювання і за всі роки її навчання у школі сприяли розвитку творчих здібностей, підтримували, хвилювались за неї і раділи її успіхам.

Пишається своєю ученицею, своїм юним другом учитель зарубіжної літератури Савченко Ю.А., пригортає до свого серця учитель художньої культури Н.М.Прісич, задушевні пісні дарують Оксанці члени вокального ансамблю «Перлинки».

А по закінченні творчої зустрічі з художницею О.Четверіковою гості поїхали і в Моринці, де у виставковому залі адміністративного корпусу заповідника демонструвалась ще одна колекція картин Оксанки.

Враження від цієї зустрічі з  прекрасним особливі, неповторні, вони примушують кожного помовчати, щоб була можливість все побачене і почуте «переварити», ще і ще раз подивуватись, позахоплюватись. А я не перестаю шукати відповідь на питання: «Як ця дівчинка, яка залишилася без найрідніших людей, вистояла, не спіткнулась, переборола тяжкі матеріальні випробування, здобула хорошу освіту і тепер втілює свої мрії у життя?»

Надіємось разом з Оксанкою, що знайдеться людина-благодійник і допоможе їй хоч трішки матеріально у реалізації цих мрій, адже потрібні кошти на фарби, на полотно – на народження нових картин, нових виставок.

Я все частіше задумуюсь: а все ж, чому так багато добрих серцем, вихованих, розумних, закоханих у мистецтво дітей формується отут, у нас, на землі Кобзаря, у прекрасні Особистості, які стають складовими нашої української нації? Може то дух Тараса з Божого благословення творить на нашій землі отакі дива?

Спасибі тобі, наша дівчинко, за твої переповнені світлом і добром картини, за таку ж світлу і добру твою душу. Спасибі, що ти у нас є. Ми пишаємось тобою, Оксаночко!

Л.Д.Терещенко, директор

Шевченківської спеціалізованої

школи-інтернату