І знов біля братської тихо стою,

 і спогад приходить, мов тихе зітхання.

 Пливе наче вічність, здобута в бою,

 Хвилина мовчання.

Хвилина мовчання – затихли всі кроки,

 Скорботи хвилина, громада мовчить.

 Ніколи хай ті не вертаються роки,

 Димами не вкриється неба блакить!

 Цими словами розпочалася в Звенигородській загальноосвітній школі  І – ІІ ступенів № 5 лінійка, присвячена 73- річниці визволення Звенигородщини від німецько-фашистських загарбників На цьому заході були присутні Мартиненко Алла Михайлівна – голова міської організації ради ветеранів  міста Звенигородки та Мазира Ольга Ярославівна – працівник районної бібліотеки.

В своїх виступах гості в доступній формі для дітей розповіли, що 28 січня – це особливий і пам’ятний день для звенигородчан , світлий і радісний , навіки вписаний у літопис Звенигородщини.

Шевченків край волею долі став ареною жорстоких боїв, як на початку Великої Вітчизняної війни, так і в період визволення  від німецьких окупантів. Зокрема, в лютому 1944, саме на землі Кобзаря відбулася одна з найбільш блискучих операцій війни – оточення і знищення великого угрупування німецько – фашистських військ, яка ввійшла в історію як  Корсунь – Шевченківська битва. Потому, як, звільнивши багато  населених пунктів, танкісти двох фронтів зустрілися 28 січня в Звенигородці і взяли ворога в кільце, шляхи відходу німецько – фашистських військ, які оборонялися на Корсунь – Шевченківському виступі, були повністю відрізані.

                Продовжила виступ Шевейко Тетяна Олексіївна, керівник  волонтерського загону «Вісник добра», яка зазначила, що школярі активно включились у роботу  над учнівським проектом «Корсунь – Шевченківська битва в спогадах її учасників : воїнів Радянської Армії та армії вермахту» , за що отримали сертифікати.

            До виступу залучилися і учні 8-9 класу, які підсумували сказане тим, що війна, перш за все, може навчити людину цінувати мир та об’єднуватись заради нього, цінувати можливість бути поруч з близькими, а не чекати їх роками з фронту, вільно кохати, а не отримувати «похоронки» на наречених, спокійно йти  вулицею, а не бігти мерщій в бомбосховище, купувати в магазині свіжі булочки, а не пекти хліб з лободи.

         Школярі доземно вклонилися всім героям – визволителям.

Спасибі, солдати, за подвиг століть,

Якому нема і не буде ціни,

За право і щастя родитись і жить,

І сіяти жито на мирні лани.

Ми  вранці посміхнемося новому дню,

Пташиний щебет пролунає щемно.

Біля святого вічного вогню

Вклонімось визволителям доземно!