Від найменшого учня будь-якої школи до дорослої сивочолої людини – всі знають в Україні про дуб в с.Будище Звенигородського району Черкаської області, в дуплі якого малий Тарас любив заховатися від людських очей зі своїми дитячими мріями, щоб потім викласти їх у віршах чи малюнках.

Науковці говорять, що одному з цих дубів 800 років, а другому 600. І ніколи ніхто не взнає, хто посадив ті дуби, хто доглядав їх, ростив, як дитину. Як ніхто не знав і не міг передбачити, який велетень духу виросте з того хлопчини, який ховався в дуплі одного з тих дубів.

Ростуть два дуби-велетні і в с.Шевченкове:  один на бувшій садибі рідного брата Тараса Григоровича Шевченка Йосипа, а другий – поруч з територією Шевченківської школи-інтернату, в минулому – це майже центр села, бо тут були розміщені початкова школа і клуб – місце, куди шевченківці приходили тричі на тиждень подивитись кінофільм, а в суботу в будь-яку пору року тут гриміла музика і до пізньої ночі танцювала молодь.

Хто посадив ці два дуби, не знайдуть на це питання найневсипущіші пошуківці. Можна лише догадуватися, що садили їх добрі люди, які любили Шевченка і в честь його дня народження і посадили їх. Земляки поета доводять, що дуб на нинішній садибі школи-інтернату садили на 100-річчя з дня народження Кобзаря.

Мабуть, з оцих роздумів дорослих і вихованців школи-інтернату і виникла ідея назбирати  з цих дубів жолудів, посіяти їх на спеціальних ділянках землі в Хлипнівському лісництві та на території школи-інтернату, а потім подарувати їх в кожну область України, в кожен район Черкащини як згадку на наступні віки про святкування 200-літньго ювілею Кобзаря. Тільки вже передавати із року в рік, з десятиліття у століття відомості, що то дуб з батьківщини Тараса, з Шевченкового краю, вирощений рученятами дітвори, яким випало щастя жити, навчатись в с.Шевченкове, святкувати 200 років Кобзарю. Ідея хороша і цікава, її б лише реалізувати. Сподобалась ця ідея і генеральному директору Газетно-журнального видавництва Міністерства культури України, заслуженому журналісту України, донечці відомого на всю Україну композитора Олександра Білаша Олесі Білаш, бо прийняла від нас насіння для 200 майбутніх дубів і повезла на Полтавщину, свою батьківщину, щоб і там в майбутньому забуяли дуби  з Шевченкового краю, висаджені в 200-річчя з дня народження поета.

А приступили в Шевченковому до реалізації цієї ідеї вихованці школи-інтернату та їх наставники.

На честь 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка – поета, пісняра, художника, до останнього свого подиху закоханого в свою рідну Україну, висаджено насіння для майбутніх 200 дубів.

Весною і літом саджанці будуть старанно доглядатись, а коли підростуть і стануть такими, що їх можна буде висаджувати в грунт для довгого, в цілі століття, життя, розвезуть гінці дубочки на всій Україні, щоб доглядали їх дівчатка і хлопчики, дорослі люди і думами линули до Тараса, до його «Заповіту», а коли матимуть уже своїх діточок, нададуть їм право доглядати незвичайне дерево.

І від століття до століття із цими дубами, родичами Тарасових дубів, буде передаватись з покоління в покоління пам'ять про Т.Г.Шевченка, про одного з найславетніших синів українського народу.

Ростіть дубочки, рік народження яких 2014!