«Сонячна дорога пам`яті» – під такою назвою 15 вересня 2015 року в  Шевченківській спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернаті з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю Черкаської обласної ради відбувся вечір-спомин, присвячений талановитому вчителю, майстру пера і пензля Анатолію Олексійовичу Савченку.

Є куточок землі –

України всієї окраса.

Той куточок землі

На колишній садибі Тараса.

Всі  в нашій школі – і   дорослі, і малі знають, що написав  ці рядочки наш земляк, поет, письменник, художник, вчитель Анатолій Савченко, чиє життя знаменне його творчістю. Художній світ, створений поетом, – це великий і щедрий дар рідній Україні, своєму народові.

Серед присутніх в залі були  вихованці школи-інтернату, запрошені гості, а це члени родини Анатолія Олексійовича – його дружина Марія Петрівна Савченко, онук поета Андрій Аксьонов разом з дружиною Іриною та дочкою Кірою, Майя Олександрівна Бойко, голова райкому профспілки працівників освіти, Людмила Михайлівна Шевченко, виконуюча обов’язки директора Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», Людмила Леонідівна Солончук, поетеса, член Спілки письменників України, Галина Василівна Ткаченко, поетеса, методист районного центру дитячої творчості, керівник поетичного клубу «Ластівка». Всі присутні в залі з захопленням слухали пісні у виконанні Наталії та Вадима Прищепових, працівників Шевченківського Будинку культури, Івана Будника, директора Будинку культури, Анатолія Різника, вчителя Шевченківського НВК. Прозвучали ліричні мелодії у виконанні  юного сопілкаря школи Івана Берегового та ансамблю домристів «Акварелі» під керівництвом Олександри Марчук.

Вихованці школи-інтернату читали свої улюблені вірші Анатолія Олексійовича.  Всі глядачі були до глибини душі вражені виступами гостей заходу, а особливо дружини поета Марії Петрівни Савченко.

       Людина полум’яного темпераменту, творчого шаленства, він пішов від нас  у нове життя, полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев’янучу красу своїх пісень. Ці золоті розсипи є сонячною дорогою пам’яті великому поетові, який любив Україну, любив свій народ і поділяв його радості і скорботу.

Душа спинилась перед миттю тиші.

Ні жодний нерв тривоги не торкне.

На дні єства своє шепочуть вірші

І ждуть як час спочинку промине.

Оксана Грицай,

вчитель бандури та вокалу  

Шевченківської спеціалізованої

загальноосвітньої школи -

інтернату з поглибленим вивченням

предметів гуманітарно-естетичного

профілю Черкаської обласної ради