Коли кордони дружби не мають меж
22 січ. 2015
Коли кордони дружби не мають меж Відповідно до плану роботи Інституту педагогіки НАПН України, Асоціації
керівників шкіл України 19-21 січня цього року на базі Кременецької
гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка і Кременецької
загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів пройшла Всеукраїнська науково-
практична конференція «Зміна управлінської парадигми в умовах модернізації
загальної середньої освіти».
Учасників конференції, а це керівники загальноосвітніх шкіл з різних областей
України, науковці з вищих навчальних закладів, всіх їх щиро вітали голова
Кременецької райдержадміністрації В.А.Ткачук, голова Кременецької районної
ради А.М.Смаглюк, президент Асоціації керівників шкіл України, кандидат
педагогічних наук, заслужений учитель України Олена Миколаївна Онаць, ректор
Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка
А.М.Ломакович, директор Кременецької загальноосвітньої школи-інтернату I-III
ступенів, відмінник освіти України В.І.Мишко.
«Нова парадигма управління в діяльності сучасного керівника
загальноосвітнього навчального закладу», «Якість освіти: сучасні стратегії та
перспективи розвитку», «Співпраця сім’ї та школи в ім’я дитини», «Управління
школою і обдарованість учнів: точки перетину», «Проектування, моделювання та
створення розвивального культурно-освітнього простору школи», «Культурно-
освітній простір школи. Співпраця школи і громади», «Музейна педагогіка.
Музей Івана Марчука в школі» – ці і ряд інших важливих питань організації і
управління загальною середньою освітою в Україні були опрацьовані на
конференції.
Я ж хочу сказати про школу, яка приймала у всі ці дні освітян з різних куточків
України, про педколектив і всіх працівників школи, про її директора –
Володимира Івановича Мишка.
Тепер нам усім зрозуміло, чому Департамент освіти і науки Тернопільської
облдержадміністрації і доручив Кременецькій школі-інтернату представляти
освіту Тернопільщини.
Адже тут можна було побачити все, що стосується проблем, піднятих на
конференції, і їх мудрого вирішення, тут ми побачили результати жертовності
вчителя ради щастя дитини, ради того, щоб сформувати грамотну, всебічно
розвинену, творчу Особистість, громадянина-патріота нашої України.
Кременецька школа-інтернат стала рідною домівкою для 550 дітей. Побут –
результативність навчання дітей – їх вихованість – це те, що завжди в першу
чергу цікавить батьків учнів чи їх опікунів, які вибирають для своїх чад школу.
Все це є в цій школі, тому так багато бажаючих влаштувати на навчання свою
дитину саме сюди. Чудові побутові умови, холодна і гаряча вода цілодобово,
скрізь нові меблі, свіженька, гарних кольорів постільна білизна – це в гуртожитку,
а про школу кількома реченнями ніяк не можна розповісти. Зі смаком оформлені
відповідно вимог кабінети, скрізь море квітів, технічні засоби навчання – для
кожного вчителя, для кожного учня. А ось їхньому залу історії школи, залу
військової слави, мистецькому центру «Сузір’я», студіям «Колорит», «Гармонія»,
«Смак», бібліотечно-інформаційному центру може позаздрити доброю світлою
заздрістю навіть найпотужніша столична школа. Ота безмежна любов до дітей,
турбота про дитину просто світиться з кожного куточка школи, як світиться вона
в очах працівників школи, хто б це не був: учитель, медик, бібліотекар, прибиральниця чи кухар великої шкільної їдальні, яка також впорядкована, як
гарний ресторан.
Високий рівень знань мають учні, бо перемог в різних олімпіадах, конкурсах
щороку мають багато. Ростуть діти вихованими, бо формуються на прекрасних
шкільних традиціях, бо тут тісно переплітаються школа – сім’я – Батьківщина,
рідний край.
В школі багато педагогів, які мають вищу кваліфікаційну категорію, звання
старших учителів, методистів, відмінників освіти, а все це отримати дуже тяжко.
Але ж керівники освітою району, області оцінили старанність у роботі цих
невтомних трудівниць!
Скільки ж прекрасних, характерних лише для педколективу Кременецької
школи-інтернату, добрих справ на рахунку! А ще ж яке підсобне господарство
мають! Мати до півтора десятка корів та іншої живності – і це в місті, не в селі, не
багатьом в Україні вдається.
Хто ж він, директор цієї незвичайної школи? Сам Бог колись, у 1988 році,
розпорядився і послав дітям і працівникам Кременецької школи-інтернату
В.І.Мишка. Грамотний, мудрий, всезнаючий і всюди встигаючий, люблячий
батько для кількасот дітей. Чудовий газда у великому інтернатівському
господарстві, добрий батько і дідусь у своїй сім’ї – такий він, Володимир
Іванович. Шанують його батьки учнів школи-інтернату, працівники школи,
пишаються ним. А наше Міністерство освіти і науки України? Йому можуть
позаздрити Міністерства освіти різних держав, що в Україні є такі освітяни, є такі
директори шкіл.
Має Володимир Іванович міцну «праву руку», гарного помічника, заступника
директора школи з навчально-виховної роботи Вербіцьку Марію Марківну. В ній
переплелись міцно знання справи, велика закоханість у педагогіку, в дітвору,
відповідальність, творчий підхід у розв’язанні будь-яких проблем. А це завжди
велике щастя для директора будь-якої школи.
Зустрілись у Кременці педагоги-побратими з усієї України, раділи зустрічі,
можливості поспілкуватись і говорять сьогодні щире спасибі організаторам цієї
зустрічі, господарям школи, яка так гостинно завжди зустрічає кожного, хто має
честь побувати в ній.
З пошаною і вдячністю за гостинність, за все побачене –
Л.Д.Терещенко, директор
Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої
школи-інтернату з поглибленим вивченням
предметів гуманітарно-естетичного профілю
Черкаської обласної ради
