З 18 по 28 листопада 2014 року в Шевченківській спеціалізованій школі-інтернаті пройшла декада національно-патріотичного виховання, формування в учнів ціннісного ставлення до рідної української держави, до української нації, яка протягом тисячолітньої історії змушена боротись за свої права, свою незалежність, за саме право жити на своїй, Богом даній, землі.

     Підсумком декади став урок національної гідності і свободи, який підготували учні 10 та 11 класів під керівництвом класного керівника Мізецької Р.В.

    Кожна дитина, яка приїжджає до Шевченківської школи-інтернату і стає її учнем, з перших днів навчання поринає в особливу атмосферу духовної єдності з великим історичним минулим, адже сама Шевченківська земля, дух Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка утверджує в свідомості кожного вихованця просту істину: тут корінь роду нашого, тут наша земля, тут жили, боролись і перемагали наші предки і саме тут в глибинних історичних коріннях сила і міць народу України.

     В невеликій актовій залі протягом багатьох шкільних років не раз і не два з уст менших і старших школярів звучали слова про рідний край, про рідну Україну. Діти в віршах, в піснях, в щиро написаних власних поезіях славили рідний край, рідну мову, співали українських пісень. Та сьогодні все по-іншому, все особливе, адже кожне слово йде з глибини душі, з денця самого серця, а з під вій скочується сльоза очищення і відродження пам’яті кожного, пам’яті генетичного коду нації.  

     Перед учасниками дійства «Україна – країна гідності і свободи» відродилися сторінки славної і водночас трагічної історії. Кожен історичний період, то кривава рана, яка ніби ось вже загоїлась, зарубцювалась, перестала кровоточити і боліти,  і проглянуло на рідну землю сонечко. А з діда-прадіда працелюбний народ відбудував, відродив із смертельних руїн країну, потягнувся до життя, будував, кохав, народжував, став на своїй землі господарем. Одна за одною зринають в пам’яті старших сторінки історії матінки-України, із завмиранням серця вбирають в себе молодші школярі, учні 6-8 класів, святу історичну правду про розстріляних Крутівців, про винищення народу голодом в 1932-1933 роках, про  сплюндровану, знищену українську землю в роки Другої світової війни, про трагедію Афганської війни, Чорнобильської катастрофи. Ну ось і все, здавалось, що досить, раділи мирному дню, незалежності, волі, в своїй хаті намагались знайти свою правду, стати на шлях розвитку, відтворювати те, що втрачене, збудувати країну відкриту, цивілізовану, європейську, гордитися свої минулим, впевнено йти в майбутнє! Та знову випробування.

     Урок патріотизму, мужності, відваги отримали учні від спілкування з волонтером Русланом Леонідовичем Бойком, який разом зі своїм братом Олегом Леонідовичем з перших днів війни на Сході країни, стали в ряди тих українців, які борються щоденно і щогодинно проти ворога і покручів без роду-племені: збирають кошти на бронежилети, каски, тепловізори, власними руками ремонтують техніку, переобладнують, удосконалюють, враховують бойовий досвід Афганістану, який пройшов Олег Леонідович, побажання бійців, які сьогодні витримують шквали «градів», чиє життя щохвилинно межує зі смертельною небезпекою. Старшокласники спробували наочно усвідомити, що ж таке бронежилет і каска, як нелегко в такому спорядженні нашим бійцям на передовій, а ще ввібрали в себе безпафосні слова Руслана Леонідовича про патріотизм, про те, що патріот – це той, хто там, на передовій, в степу, де немає деревини, де вітер проймає до кісток, де кулі, гранати, міни, осколки, «розтяжки», де ті, хто дорожить власним життям, але в стократ більше – рідною землею, ім’я якій Україна.

     Блищать сльози в очах дітей і вчителів, підкочується до горла гіркий клубок болю за втраченими життями наших захисників, за осиротілими дітьми, вдовами, посивілими передчасно матерями, коли хвилиною мовчання вшановується пам'ять загиблих воїнів-героїв, коли звучить в залі слово протоієрея Отця Олександра Барея, який нещодавно повернувся із зони АТО, де самою своєю присутністю намагався укріпити дух наших захисників.

     І були пісні, пісні, які вселяли віру, надію, які звучали гордо і велично, які надихали, будили сумління. Кликали до єднання в цей складний історичний час. А виконували пісенні послання воїнам-захисникам, молитви за рідну землю, оди рідному народові учні, вчителі, гості уроку національної гідності і свободи.

     По закінченні дійства учні передали волонтерові Р.Л.Бойку свої малюнки, листи, обереги, власноруч вив’язані теплі речі з єдиним побажанням: «Повертайтесь живими, повертайтесь з перемогою, наші рідні захисники!» 

Г.Л.Скрипник, заступник директор з виховної роботи