Ще одним цінним експонатом збагатилась Тарасова світлиця в Шевченківській спеціалізованій школі-інтернаті.

Портрет молодого Т.Шевченка серед квітів України (аплікація, машинна вишивка), майстерно вишитий знаною на всю Україну художницею О.В.Теліженко, подарувала в своє перше знайомство зі школою голова Черкаської обласної ради В.М.Коваленко.

Валентина Михайлівна приїхала до вихованців школи-інтернату на свято останнього дзвоника, разом зі святковою колоною учнів, їх батьків, педагогів школи під звуки маршів духового оркестру пройшла центральною вулицею села, разом зі своїми новими друзями схилила голову біля Обеліска слави, вклонилась Т.Г.Шевченку, який у граніті з висоти постамента-пам’ятника зустрічав дітвору і дорослих і радів за них усіх тихою світлою радістю, радів їх усмішкам, веселому лементу, їх вишиванкам, морю квітів, які прикрашали цю незвичайну, красиву колону.

Тут, в сільському будинку культури, школа звітувалась про свою роботу протягом навчального року, запрошувались на сцену переможці олімпіад, конкурсів, фестивалів, відмінники навчання, медалісти, їх наставники – вчителі школи. Лунали зі сцени мелодії чудових пісень, заворожувала присутніх у залі чарівна музика, яку дарували гостям ансамблі домристок, бандуристок, баяністів, як завжди, грім оплесків викликали своїми танцями юні хореографи. Це було прекрасне, родинне дійство, коли часто прекрасні пісні і музика перепліталась зі сльозами радості за дітвору.

Слухали – слухали дорослі  і діти щирі, душевні слова вітання голови обласної ради і були вдячні їй і за поздоровлення, і за нагороди, і за побажання щастя, успіхів, радості у житті. Як найдорожчий скарб прийняли учні з її рук красивенний портрет Т.Г.Шевченка, щоб передати його в Тарасову світлицю, яка стала в школі скарбницею, в яку люди вкладають свої щирі слова гордості за поета, подарунки, свою любов до славетного земляка.

Тож щире спасибі Валентині Михайлівні і за візит до нашої школи, до її маленьких і юних господарів, і за такий дорогий подарунок у Тарасову світлицю.

Це був вихідний для всіх працюючих, такий багатий на дощ, вітрюган-непогоду день, але природа не змогла стати на шляху дитячої радості, щастя, отих сонячних усмішок на порозі літніх канікул, що й сама усміхнулась, розсунула в небі хмари і приголубила всіх сонячним сяйвом.

Закінчилось святкове дійство, і всі вертались до школи: веселі, гомінкі, з портретом юного Тараса; і чомусь склалось якесь дивне відчуття, здавалось, що і Шевченко усміхається, жартує з дітьми, радіє за них і крокує до ще однієї своєї домівки – в світлицю, яку назвали його іменем.

 

Л.Д.Терещенко, директор 

Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату