Українська писанка – традиції і сучасність
24 квіт. 2014
Українська писанка – традиції і сучасність
24 квітня 2014 року під такою назвою молодий педагог Гаврильченко В.О. разом із своїми вихованцями, учнями 5 класу, провела відкритий виховний захід, який познайомив всіх учасників цього дійства із історичними відомостями про один із культурних символів, народних оберегів рідної України – писанкою. З давніх-давен наш український народ свято береже прекрасний звичай: коли приходить весна в Україну, пробуджується і воскресає природа, відроджується життя і надходять Великодні свята, сідають люди у своїх оселях біля свічок і беруться за прадавнє ремесло – розписування писанок. Збігають десятки, сотні літ, а цей звичай не втрачає своєї сили, передається з покоління в покоління, набирає сучасного розмаїття, високої художньої майстерності.
П’ятикласники в цей день по особливому відчули, що писанка – це символ Сонця, життя і безсмертя, любові і краси, добра, щастя, радості. Юні дослідники познайомили гостей заходу із символікою писанок, з тим, що означають намальовані на яйцях сонечка, хрести, ружі, грабельки, кривульки, сосонки, дубові листочки. Яке ж захоплююче дійство, коли ти сам стаєш майстром-писанкарем. Маленькі умільці під керівництвом вихователя позмагались у виготовленні писанки-мотанки. Команда хлопчиків представила свої писанки швидше, ніж дівчатка та й виготовлені вони були дуже вдало. А ще учасники заходу дізнались про таке мистецтво виготовлення писанок як: яйця-вишивки гладдю та стрічками, бісерні яйця, перфоровані, ювелірні.
А яке ж свято писанки без народної гри? Дівчатка водили весняний хоровод-гаївку, а разом із хлопчиками пограли у весняного шума. Не обійшлось і без заочної мандрівки до відомих у світі музеїв писанки та пам’ятників. Завдячуючи сучасним комунікаціям діти побували в Канаді, Коломиї Івано-Франківської області, в Києві, де на території Києво-Печерської лаври знаходиться одна з найбільших у світі писанок.
Ось таке захоплююче дійство провела з вихованцями Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату Гаврильченко В.О., яка нещодавно сама сиділа за партою рідної школи, а нині вкладає в серця і душі дітвори повагу до культурної спадщини народу.
Г.Л.Скрипник,
заступник директора з виховної роботи