Моринці… Красиве, мальовниче село на Черкащині. Звідси пішли у світ добре відомі, талановиті митці: художники І.Кулик, М.Лихошва, поетеси В.Кузьменко, Г.Овсієнко, літературознавець    Кириченко, Герой Радянського Союзу Г.Д.Попович, сталевар Герой Соціалістичної праці М.С.Гонда, Член  національної спілки письменників України А.Самойленко, Шевченкознавець і краєзнавець О.А.Відоменко, Заслужений артист України П.І.Ковбасенко.

    Наближається  знаменна дата: 200 років з того дня коли наша Моринська земля подарувала світові Великого Генія – Тараса  Григоровича Шевченка.  До цієї дати і відбулось незвичайне свято, яке зібрало практично всіх жителів села. До будинку культури прийшли навіть ті люди, які  забули, коли востаннє відвідували його.

    А зібрала на це свято жителька села Слива Валентина Василівна.

40 років виповнилося з тих пір, «як в недалекім царстві, не в тридесятім государстві, а в неіснуючій  тепер державі жили-були не цар з царицею, а прості люди, без яких не було б сьогоднішнього свята. Жили вони проживали і добра наживали. І одного разу сталося диво: народилася в них дівчинка, та не проста, а ось яка…», і під звуки  фонограми крику дитини, що переходить у сміх демонструють фотографії дитячих і юнацьких років всіма любимої Сливи Валі – кому присвячено цей дивовижний вечір – 40 років на сцені ! ! ! 

   Маленька Валя мріяла стати артисткою, але збулася мрія батьків: вона стала хорошим спеціалістом, талановитим вчителем, мудрим педагогом.

   Але збулись мрії і Валі: вона стала хорошим педагогом і місцевою Моринською Артисткою!!!

   Під звуки музики та овації глядачів виходить на сцену Валентина Василівна і майстерно виконує  українські пісні.

   Наша героїня 33 найкращих роки віддала основній професії. Прийшла в Моринську середню школу працювати піонервожатою    1 вересня 1978 року. Займаючи цю посаду, створила ексклюзивний колектив - перший в районі загін барабанщиць. І відтоді вони неодноразові учасники сільських, районних парадів і свят. 

   У 1982 році створила учнівську агітаційну бригаду «Бригантина», яка відразу завоювала симпатію та повагу глядачів, і результат:  вони стали переможцями районного та обласного конкурсу агітаційних бригад. У цьому її підтримувала і всіляко допомагала тодішній директор школи Стогнієнко Лідія Маркелівна.

    Свою основну роботу Валентина Василівна поєднувала з навчанням у Черкаському педагогічному інституті, який закінчила у 1985 році, отримавши спеціальність вчителя російської мови та літератури.

    У тому ж році вона стає делегатом 12-го Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві.

   Можна позаздрити енергійності нашої героїні. Вона вміла і зараз уміє розраховувати час так, що встигає скрізь: і в школі, і вдома, приділяє багато уваги сім`ї, дітям, чоловікові, який її у всьому підтримує, і разом з нею і колись і тепер є учасником Моринського хору, що має звання Народного.

    Кохається в квітах, які ростуть скрізь: у дворі, на городі, під двором.

   Валентина Василівна бере активну участь у громадській роботі села: обиралась секретарем комсомольської організації села Моринці, була членом райкому комсомолу, неодноразово обиралась депутатом до сільської  та районної рад.

  Найважче було на початку 2000 року, коли вона поєднувала роботу вчителя, класного керівника, заступника директора з виховної роботи і виконувала обов`язки директора Моринської середньої школи,  і справилась!

   З червня 2000 року була затверджена на посаду директора Моринської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Але ж ця енергійна жінка продовжує керувати шкільним драматичним гуртком та агітбригадою. Неодноразово стає переможцем щорічного районного фестивалю-конкурсу самодіяльної творчості працівників освіти «Душі криниця».

  Під час свята  багато було сказано про нашу героїню, зокрема  з вітаннями від відділу освіти та райкому Профспілки виступила голова районної організації Профспілки працівників освіти Бойко М.О. та вручила Валентині Василівні грамоту Черкаського обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки України  та подарунок.

    Сільський голова Кириченко Степан Степанович привітав ювілярку і вручив грамоту.

    Директор  Моринського НВК ім.Т.Г.Шевченка Колісник В.Г. та педагогічний колектив привітали свою колегу та виконали їй у подарунок пісню.

   Валентина Василівна любить говорити: « У мене було дві роботи – за одну отримувала зарплату, а в будинок культури ходила 6 разів на тиждень , де займалась улюбленою справою»

   Хто ж відкрив оцю Божу іскру таланту? Це її наставники -  Любов Іванівна та Анатолій Михайлович Стоколоси, які в той час 

( з початку 70-х) працювали в будинку культури. Поздоровити з цією датою з найкращими побажаннями і спогадами  приїхала з Черкас    ( де зараз проживає з чоловіком і до виходу на пенсію працювала художнім керівником палацу «Дружби народів») Любов Іванівна Стоколос.

   На свято приїхала і учасниця першої агітаційної бригади «Бригантина», учениця Валентини Василівни, нині заступник директора районного Будинку культури Любов Іванівна Кононенко з привітаннями та піснею в подарунок. Також Любов Іванівна вручила ювілярці грамоту відділу культури і туризму Звенигородської  районної державної адміністрації.

 

« Дорогенька наша Сливо!

Будь здорова і щаслива!

Хай душа твоя весніє,

У обіймах серце мліє,

І ще довго сад квітує

                                           Стежку у життя дарує!»

   Такими словами привітав Валентину Василівну наш земляк – поет, автор багатьох збірок, член спілки письменників України Анатолій Самойленко.

   З найкращими побажаннями і вітаннями звернулись до Валентини Василівни - берегині української пісні, народних звичаїв, учасники фольклорного колективу будинку культури.

    Ювілярка – учасник драматичного колективу. Її  багатогранний талант пам`ятають по п`єсах Коломійця «Фараони», 

М. Старицького «Поки сонце зійде, роса очі виїсть»,  

І.Нечуя-Левицького   «Кайдашева сім`я».  

      І в цей вечір працівники будинку культури показали фрагмент п`єси М.Старицького «За двома зайцями», де роль Секлети Лимарихи зіграла Валентина Василівна. Зал був у захваті. 

    На протязі всього вечора лунали пісні у виконанні Валентини Василівни, зокрема «Чар - зілля», «Горлиця», «Я у тебе одна», «Листопад», «Рідня моя».

   На приспів пісні «Рідня моя» на сцену вийшли члени родини: син з невісткою, донька  і онуки.

    Син Олег та невістка Юля – музиканти, закінчили Канівське культосвітнє училище, і в даний час працюють у Каневі в будинку культури. Син вдався в свою маму: гарно співає, грає на всіх музичних інструментах, і глядачі в цьому переконались. В дуеті з дружиною подарували мамі «Букет из алих роз», невісточка виконала чарівну мелодію на сопілці.

   Особливо приємно і зворушливо було бачити внучку Анічку  

(10 років)   та внука Андрійка ( 5 років), вони бабусі подарували чудову пісню.

   Донька Вікторія подарувала мамі пісню «Горобина ніч».

  І на кінець вечора Валентина Василівна всім глядачам дякувала за увагу, за те, що всі так радо сприймали її талант, і подарувала ще одну пісню: «Желаю».

   Вся родина на сцені, глядачі встають, оплесками дякують, і хоч концерт тривав більше 3-х годин, вдячні глядачі – жителі села від найстаршого до найменшого не хотіли залишати зал.

    Спасибі за талант, спасибі за концерт, який для нас був ніби повітря, як сонце, як хліб на столі. 

      І ми ще раз переконались, що наша Моринська земля щедра на таланти.

     Велика подяка від глядачів учасникам і організаторам цього вечора: вчителю інформатики Кононенку Сергію Володимировичу за створення презентації, учителю образотворчого мистецтва Зоркіній Лілії Вікторівні за  оформлення залу.

    Спасибі працівникам будинку культури за  підготовку і проведення вечора, особливо художньому керівникові Відоменко Ларисі Василівні.

   Так тримати ! ! !