Весна завжди прекрасна, а в нашому Шевченковому краю вона особлива. Особлива тим, що наше Шевченкове село потопає в яблуневих, вишневих садах, серед яких пишаються своїм цвітом сливи (їх у нас дуже багато), абрикоси, груші, персики, алича. І коли все це зацвітає, та ще коли на кожній садибі червоніють тюльпани, не знайдете жодної байдужої до цієї краси людини.

А ще ніжні запахи, а ще сотні, ні тисячі бджіл, які зайняті такою важливою справою: і квіти запилюють, і мед людям готують.

Красива велика територія нашої школи, адже будівлі розміщені серед великого яблуневого саду, а на решті, в гектар площі: і шкільний стадіон, і ігровий майданчик, і ялини, і горіхи, і різноманітні кущі троянд, спіреї, бузку, ялівцю, самшиту і інше.

Любуються всі тюльпанами, потім їм на зміну приходять іриси, ромашки, яких також у нас багато. А потім, влітку, петунії, чорнобривці, сальвії і інше. Можливо, все це вражає ще й тим, що насаджене хаотично, як в природі: там, серед зелені трави, квітують ромашки, а під ялинами чарує голубизною своїх квітів барвінок, а там, серед яблунь, біліє кущ спіреї. І все таке розкішне, багате, прекрасне.

Здавалося б, що вже немає де що і садити, але щороку знаходиться десь куточок, у якому є місце для якоїсь прекрасної рослинки.

Ось і цієї весни учні, педагоги, працівники школи продовжили добру традицію – залишити в школі слід після себе або трояндами, або яблунями, або ромашками.

Не так давно розсадили саджанці яблунь, кущі троянд, вічнозелених кущів від друга нашої школи Василя Григоровича Нечепи, кобзаря-лірника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, а вчора садили кучеряві верби біля майбутнього фонтана; кущі самшиту, ялівцю – подарунок від тата випускниці нашої школи Ольги Миколаївни Бойко (уже кандидат педагогічних наук Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини) Миколи Мефодійовича Бойка.

Ось уже який день ідуть роботи з впорядкування території школи: вчителі білять тин на стадіоні, фарбують лавочки – буде у нас дуже гарний стадіон зі сценою для учасників концертів, які будуть проводитись у нашому селі. Інші роблять розмітки бігових доріжок, ще інші зайняті посівом квітів.

Приїжджатимуть випускники до школи і будуть бачити результати своєї праці: родючі яблуні, берізки, ялинки, вербиченьки, троянди. І пишатимуться красою, яку зараз продовжують створювати.

І я пишаюсь нашим садом, нашими квітниками і всіма, хто створює щороку цю красу, а також дякую всім, дорослим і дітям, за працю, за розуміння нашого спільного обов’язку: творити навколо себе красу, берегти природу для майбутніх поколінь. 

Л.Д.Терещенко, директор

Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату