На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-33 рр. 22-26 листопада 2013 року в загальноосвітніх навчальних закладах Звенигородського району відбулися:

         загальношкільні лінійки «Голодомор 1932-33 р.р.», «Година пам′яті і скорботи», «Пам′ятай страшний 33 рік», «Голодомор – геноцид проти народу»; 

          виховні години «Історія мого села», «Скорботний тридцять третій …», «Ні труни, ні хрестів, ні тризни …», «Голодомор – біль українського народу», «Трагічна сторінка історії українського народу»;

         бібліотечні виставки «Пам′яті незгасна свічка…», «Пам'ять стукає в наші серця», де центральне місце було відведено документально-публіцистичному виданню «Голодомор 1932-1933 років на Черкащині. Книга пам′яті в документах та спогадах;

          випуски шкільних стінгазет «Запали свічку», «Ціна хліба», «Зернина до зернини – колосок пам′яті», «Ніхто не забутий…»;

          виставки фотоматеріалів, спогадів очевидців «Голодомор у нашому селі».

учні і працівники загальноосвітніх закладів взяли участь у впорядкуванні територій біля пам′ятників жертвам Голодомору 1932-33 р.р. в населених пунктах району, в мітингах і панахидах, що відбулися 23-26 листопада, та Всеукраїнській акції «Запали свічку» 23 листопада 2013 р.

Скільки б років не відходило в вічність, але пам'ять людська буде берегти в душах не лише те, що змушує серце озиватись радістю й любов’ю, а й те, що заставляє здригатися від невимовного болю співчуття, незбагненності – моторошної безодні людського горя і відчаю.

Розповіді про страхіття голодомору на Звенигородській землі жодного з присутніх не залишили  байдужими.

Це остання хлібина, остання.

Очі горем налиті вщерть.

Батько й діти не їли зрання…

Це остання хлібина, остання.

Після неї -  голодна  смерть.

Щоб не трапилося більше такого ніколи, потрібно пам’ятати нам, живим. Символом пам’яті про загиблих у ті страшенні часи стала розрізана житня хлібина, якою частували  присутніх.