Так, так, я говорю правду. Бо представники Навчального центру Державної прикордонної служби України «Оршанець» – вокально-інструментальний ансамбль «Оршанець», подарували учням старших класів, працівникам Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату справжнє свято, а сльози на очах час від часу крадькома, а хто і відкрито, витирали і дорослі, і діти. Не соромились роси на своїх очах і хлопці-старшокласники.

Невеличкий наш актовий зал був переповнений, довелося поставити стільці і в проході між кріслами, а з меншеньких учнів – то, хто зміг де притулитись, стояли, заворожені тим, що діялось в залі.

А в залі прекрасними піснями, музикою наші шановні гості вшановували тих, хто живими повернувся з війни в Афганістані, з Майдану Незалежності у дні Революції Гідності, хто повернувся з пекла зі сходу нашої України, хто ще часто в нерівних боях відстоює і нині незалежність нашої України.

І ридала музика, і до глибини серця зворушувала кожного, вшановуючи пам'ять тих, хто вже ніколи не вернеться з поля битви… Хвилина мовчання… Вона також дуже тяжка. Сторінка за сторінкою перегорталась на екрані історія випробувань, які випали на долю нашої України. Афганістан, АТО, фрагменти з буднів юних і сивочолих господарів Навчального центру «Оршанець», ми вперше багато взнали про прекрасну людину, бувшого їх начальника  І.Ф.Момота, генерала-майора, який загинув на полі бою під час АТО.

Учні, дорослі дуже часто вставали з місць і аплодували-аплодували дорогим гостям. Стояли, аплодували і витирали сльози. Особливо, коли звучали такі пісні, як пісня про дядю Сашу, шофера КАМАЗу, який там, на полі бою, для всіх і батько, і дідусь – просто щира, чудова людина, з якою, як говорять, у розвідку пішов би кожен.

І прозвучала в залі така думка: «У нашій школі за багато-багато років було багато артистів заслужених, народних – ми всі їм щиро дякуємо. Але такі, як прості хлопці з ансамблю «Оршанець», які подарували нам усім незвичайне свято з рясними сльозами на очах, щемом у серці і непохитною вірою в гарне, мирне, спокійне майбутнє нашого народу, такі в нашій школі вперше. Спасибі їм усім і низький уклін.

Ми дякуємо начальнику Навчального центру Державної прикордонної служби України «Оршанець», полковнику Коцерубі  Дмитру Михайловичу за надану можливість зустрітись учням, працівникам нашої школи з вокально-інструментальним ансамблем «Оршанець», який став своєрідним символом людської шани до тих, хто стоїть на варті незалежності нашої Батьківщини.

Л.Д.Терещенко,

директор Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату