Підготовку драми Т.Г.Шевченка «Назар Стодоля» не рекламували, навіть намагались не показувати учням, дорослим репетицій; юні артисти хотіли зробити для всіх і подарунок, і сюрприз до 200-літнього ювілею поета.

І ось позаду десятки репетицій, пошуки одягу українців XIX століття, підготовка декорацій, музичного оформлення.

В актовій залі зібрались учні, педагоги, батьки – такого, досить великого, драматичного дійства у нас у школі ще не було, тому чомусь хвилювались і глядачі, бо хвилювання акторів було зрозумілим.

І ось на сцені проходять фрагменти сільського життя в Україні XVIII-XIX ст. Заможний селянин Хома Кичатий мріє стати ще багатшим і, щоб досягти своєї мети, не рахується з долею, думками, почуттями єдиної  дочки Галі, готується видати її за старого чигиринського полковника Молочая. Знає Хома, як Галя любить гарного хлопця Назара, як мріє стати його дружиною, але перемагає в батька жага збагачення.

Тарас Шевченко переплів драматичні події з традиціями, обрядами українського народу, його співучістю і гумором. Чи вдалося юним акторам XXI ст. передати все це на невеличкій шкільній сцені? Думаю, що вдалося. Адже всі присутні в залі хвилювались за долю Галі (учениця 10 класу Беспала Катерина), хотілось підтримати Назара у його боротьбі за своє щастя (роль Назара грав учень 10 класу Савко  Віталій), обурювались хитрістю ключниці Стехи (учениця 10 класу Хмара Інна), жорстокістю Хоми, батька Галі (учень 10 класу Сметана Анатолій), раділи за вірність другові Гната (учень 10 класу Лисенко Арсен), усміхались, коли спостерігали за вечорницями, які проходили у вдови (учениця 10 класу Удачна Мар’яна) і, звичайно, кожен порівнював їх з нинішніми дискотеками. Вечорниці підготували учні 11 класу (керівник – Мізецька Р.В.).

А готував до виступу своїх юних друзів учитель світової літератури Ю.А.Савченко. Готував і хвилювався за акторів, мабуть, більше ніж вони самі за себе. Адже скільки було потрачено вечорів на репетиції, як все-таки тяжко актору передати думки, характер, поведінку іншої людини!   Знаю, що в залі сидять ще й багато критиків, серед яких і дружина Марина Олексіївна. Навіть не віриться, що вже все позаду, що стільки було хвилювань. Попереду нові плани. Хочеться представити глядачам щось із класики, щось радісніше, не менш цікаве.

Тож нехай будуть нові репетиції, нові випробування, нові прем’єри, адже коли бачиш зацікавлені очі глядачів, сяючі очі юних акторів після виступу, ради цього сяйва варто вчителю творити, жити.

 

Л.Д.Терещенко,

директор  Шевченківської 

спеціалізованої школи-інтернату