Ти – вічний біль, Афганістан,

                                                                                     Ти – наш неспокій…

 

Кажуть, що час – найкращий лікар, хоча минають роки, а пам'ять вперто вертає всіх воїнів інтернаціоналістів назад, у той далекий 1989 рік, коли останній радянський солдат залишив афганську землю.

Минуло 25 років, виросло нове покоління, яке знає про події Великої Вітчизняної та афганських воєн лише із розповідей, кінофільмів, відеороликів. Якби хотілось, щоб так було завжди: щоб молоде покоління, їхні діти знали про страхіття воєнних лихоліть тільки від колишніх учасників, із їхніх спогадів. Проте, забувати про героїзм старшого покоління, про солдатську доблесть синів України в найтяжчі історичні випробування на мужність  народу українського – не маємо ні морального, ні просто людського права.

Щороку в середині лютого ми запрошуємо на зустріч із учнівською молоддю воїнів-інтернаціоналістів та захисників Вітчизни від німецько-фашистських загарбників, дітей війни. Ці традиційні зустрічі дуже щемливі і вразливі, адже перед учнями своїми спогадами діляться ті, хто відчув подих смерті, ненависть до ворога, втрату найближчих побратимів. Два покоління воїнів зустрічаються із школярами: вони зробили все можливе і неможливе для  того, щоб очі сьогоднішніх дітей світилися радістю і щастям.

19 лютого Шевченківська спеціалізована школа-інтернат щиро вітала учасника бойових дій, підполковника у відставці Демченка Петра Трохимовича, його дружину Галину Степанівну – дитину війни. В честь шановних гостей, воїнів-інтернаціоналістів Олександра Васильовича Атаманюка, голови Звенигородської спілки воїнів-інтернаціоналістів; Бойка Олега Леонідовича, Миргородського Миколи Івановича в залі пролунали гарячі оплески – подяка за мужність, стійкість, героїзм. Учні 8 класу під керівництвом вихователя Олійник Ірини Василівни  підготували вечір пам’яті «Афганським подіям нема забуття». Восьмикласники добрими словами, піснями, хореографічними композиціями  привітали дорогих гостей із пам’ятною, незабутньою датою, яка поділила життя на два періоди: до і після війни. В ранзі бойового капітана завершив Велику Вітчизняну війну 

Петро Трохимович Демченко, учні не чекали від нього слів, сама присутність мужнього воїна, його орденські відзнаки вселяють глибоку повагу в серця юних. А  воїни-інтернаціоналісти – це приклад, взірець для старшокласників, це сила духу, це благородні справи, які щоденно роблять ці молоді чоловіки, сповнені енергії та сил. Хвилиною мовчання всі присутні вшанували світлу пам'ять тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

Звернувшись до учнів, воїни-інтернаціоналісти висловили впевненість, що нинішнє підростаюче покоління наполегливо виконуватиме головне учнівське завдання – буде добре вчитись, своїми знаннями примножуватиме славу рідної України, високо нестиме в майбутнє стяг нашого народу, його бойової звитяги.